Одеський літературний музей
Одеський літературний музей | |
---|---|
46°29′05″ пн. ш. 30°44′40″ сх. д. / 46.4849139° пн. ш. 30.74456611° сх. д.Координати: 46°29′05″ пн. ш. 30°44′40″ сх. д. / 46.4849139° пн. ш. 30.74456611° сх. д. | |
Тип |
музей літературнийd і державна організація |
Країна | Україна |
Розташування | м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 2 |
Адреса | вулиця Ланжеронівська, 2, Одеса, Україна |
Засновано | 1977 |
Директор | Липтуга Тетяна Іванівна |
Сайт | museum-literature.odessa.ua |
Одеський літературний музей у Вікісховищі |
Одеський літературний музей — один з літературних музеїв України. Розташований в Одесі, в палаці князів Гагаріних.
Літературний музей в Одесі заснували в 1977 р., а офіційно відкрили у 1984 році.
Експозиція розташована на двох поверхах будівлі. Кількість залів дорівнює 24-м.
Художній образ музею створив художник Анатолій Гайдамака. Після проведеної реставрації самостійним експонатом стали і оздоби інтер'єрів, ліплення так званих «виноградних кімнат», мисливський кабінет, Золота зала, вестибюль з парадними сходами тощо. В залах з багатими оздобами шафи і стенди розміщені по вісям кімнат з великим відступом від стін і оздоб. Самі книжки, рукописи, газети не досить виграшні експонати (монотонні, пласкі, часто чорно-білі). Тому художник позбавляв зали монотонності, насичуючи їх старими меблями, фото різних розмірів, порожніми рамами від картин, особистими речами письменників (книжкова шафа Міцкевича), якщо вони були в фондах музею. Художник Гайдамака доповнив еклектичні оздоби палацу стінописами, мозаїками, навіть архітектурними гобеленами. Своєрідною метафорою літераторської праці і музейної експозиції Гайдамака зробив стіл письменника. Вони тут різні — від цінних зразків ампіру до дешевих, але меморіально цінних.
У музеї робиться акцент на таких письменниках:
- Олександр Пушкін
- Адам Міцкевич
- Генрі Лонгфелло
- Леся Українка
- Іван Франко
- Бунін Іван Олексійович
- Максим Горький
- Паустовський Костянтин Георгійович
- Бабель Ісак Еммануїлович
- Едуард Багрицький
- Юрій Олеша
Стверджується, що дослідники налічують близько трьох сотень імен видатних літераторів, так чи інакше пов'язаних з Одесою. З літераторами другого ряду їх кількість перевищує 600 імен.
Музей має такі філії:
- Одеський музей Олександра Пушкіна
- Одеський музей Костянтина Паустовського
- Музей Христо Ботева в селі Задунаївка
- Музей Степана Олійника в селі Левадівка
Під Літературний музей Одеси в часи СРСР віддали колишній палац князів Гагаріних. Палац побудували в 1850-ті в стилі «вільної південної еклектики» за проектом архітектора Людвига Оттона. Гагаріни в Одесі не мешкали, а здавали будівлю багатіям і заробляли таким чином гроші. Тому зали палацу були оздоблені в пишних історичних стилях або в суміші стилів (тобто еклектики середини ХІХ століття).
У 1898 Міська Дума Одеси орендувала палац у Гагаріних і передала його Одеському Літературно-артистичному гуртку, до складу якого входили актори, літератори, музики та художники. Засідання гуртка проводились до 1903. Саме тут (за легендою) давав свої концерти Ференц Ліст (1811—1886). Тут читали свої твори письменники та поети, в тому числі поет зі США Генрі Лонгфелло (1807—1882). Пам'ятають зали палацу і велику українську театральну акторку Марію Заньковецьку.
В ніч на 20 липня 2023 року будівля музею була пошкоджена черговим російським ракетним обстрілом Одеси. Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко заявив, що відомство проводить переговори з міжнародними партнерами щодо першочергової консервації постраждалих музеїв. Також Мінкульт закликає ЮНЕСКО «все ж таки назвати ім'я агресора, вкотре переосмислити його роль у керівних органах організації»[1]. ЮНЕСКО засудило напад[2].
Поруч з музеєм знаходиться «Сад скульптур». Він був заснований 1995 року. Автор проєкту і скульптур — Леонід Ліптуга.[3]
- Скульптури
- (1995) «Герою одеських анекдотів Рабиновичу»
- (1996) «Прийдешньому одеському генієві»
- (1998) «Ти одесит, Миша» — Михайлу Жванецькому
- (1999) «Антилопа Гну» — авто марки «Лорен-Дітріх» з персонажами роману «Золоте теля»
- (2000) «Одеса-Мама»
- (2001) «Сашка-музикант» — герою оповідання Олександра Купріна «Гамбрінус»
- (2002) «Шаланди, що повні кефалі»
- (2003) «Зелений фургон» — героям повісті «Зелений фургон» Олександра Козачинського
- (2004) «Джинсовий Дюк»
- (2005) «Невідомому читачеві» — імператриці Катерині
- (2008) «
Мініну і ПожарськомуІльфу і Петрову» - (2009) «Птах-трійка» — Гоголю
- (2010) «Час великих очікувань» — Паустовському
- (2011) «Одеська школа» — присвячений групі письменників: Багрицькому, Інбер, Бабелю, Кірсанову, Олеші і Катаєву
- (2012) «Золоте серце» — Володимиру Висоцькому
- (2013) «Срібний вік» — Ахматової та Цвєтаєвої
- (2014) «Музейникам Одеси»
-
Джинсовий Дюк
-
Одеса-Мама
-
Зелений фургон
-
Антилопа-Гну
-
Сашка-музикант
-
Рибалка Соня і Костя
-
Музейникам Одеси
- ↑ Три одеські музеї постраждали внаслідок нічної ракетної атаки: Мінкульт звертається до ЮНЕСКО (оновлено, фото). dumskaya.net. 20 липня 2023.
- ↑ Odesa: UNESCO strongly condemns attack on World Heritage property. UNESCO. 21 липня 2023. Архів оригіналу за 22 липня 2023.
- ↑ Сад скульптур Одеського літературного музею. Архів оригіналу за 3 серпня 2018. Процитовано 3 серпня 2018.
- Д. Я. Вортман, Г. П. Герасимова. Одеський літературний музей [Архівовано 18 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 546. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- О. Л. Яворська. Одеський літературний музей // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. — Т. 24 : О. — 944 с. — ISBN 978-966-02-9960-3.
- Рассказы о музее: [сб. очерков посвящ. 35-летию Одес. лит. музея / отв. ред. Т. Липтуга]. — Одесса: Пласке, 2012— .
- Ч. 2. — 2012. — 285, [3] с. : ил., портр. — Библиогр. Одес. лит. музея: с. 111—114. — 1 000 экз. — ISBN 978-966-8692-54-3
- Одеський літературний музей у соцмережі «Facebook»
- Офіційний сайт музею
- Про музей на сайті odessa.ua [Архівовано 6 лютого 2010 у Wayback Machine.] (рос.)